комунальний заклад "Харківська гімназія № 22 Харківської міської ради"

Ця пісня народилася з великої любові до України. З туги за тим, якою вона була до війни, і з віри в те, якою вона стане після – ще сильнішою та непереможною. Ми створили її у часи болю й тривоги, коли здавалося, що слів не вистачає, щоб висловити все, що коїться в серці. Але саме тоді й народжуються справжні пісні — ті, що говорять від імені багатьох, ті, в яких впізнають себе люди. «Рідна земля» — це не просто про війну. Це про нашу країну, яка крізь біль не втратила гідності. Про людей, які тримають одне одного. Про землю, що вбирала сльози, але не зламалась. Про надію, яку не змогли заглушити вибухи. Ритм народився з відчуття пульсу — мов серце України, яке не зупинилося ні на мить. Мелодія йшла від болю до сили, від темряви до світла. Бо ця пісня — не лише про втрати. Вона про незламність, про пам’ять, про любов і життя, яке перемагає. Коли ми вперше прочитали слова пісні вголос друзям, у кімнаті запанувала тиша. А потім хтось сказав: «Це ніби голос усіх нас». Мабуть, це і є головне — співати замість тих, хто плаче, говорити за тих, хто мовчить, і пам’ятати тих, кого вже немає. Ми вірили, що ця пісня потрібна. Бо музика лікує. Бо пісня може стати опорою. Бо вона об’єднує.І ми точно знаємо: ми все зможемо. Ми все відбудуємо. Бо ми українці і разом ми — сила. Наша рідна земля знову розквітне!