комунальний заклад "Харківська гімназія № 22 Харківської міської ради"

Рекомендації педагогам

Як спілкуватися з агресивною дитиною?

Агресія – це поведінка, направлена на злодіяння шкоди. Не завжди вона буває відкритою. Часто діти проявляють приховану агресію шляхом негативізму, образ, недоречних жартів.

Причини агресії – це найчастіше фрустрація (неможливість задовольнити якусь потребу). Проте, часто дитина стає агресивною через брак внутрішніх ресурсів (емоційне виснаження, втома тощо). Є діти, для яких агресія – це копіювання поведінки дорослих (частіше всього батьків).

Як себе поводити вчителю?

1) Агресію легше попередити, ніж зупинити. Важливо вчасно відволікти дитину при перших проявах агресії: дати завдання, запросити до гри, групового обговорення.

2) Хвалити дитину за примірну поведінку,а демонстративно – негативну поведінку ігнорувати.

3) Зберігати спокій, не підвищувати тон голосу. Обговорювати поведінку дитини слід в спокійній атмосфері, наодинці.

4) Показати дитині соціально – прийнятні засоби виплеску агресії (малюнок, лист, спортивні вправи).

5) Вчити дитину саморегуляції та відповідальності. Найпростіше це зробити, залучивши бунтівника до соціально-корисної справи. Нехай така дитина відповідає за організацію порядку в класі, позашкільних заходів та тому подібне. Це підвищує організованість, самооцінку учня.

Як вибудовувати межі?

Чи правильно Ви підтримуєте дитину?

Травмачутливість у школі:
поради для вчителів

Наші діти сьогодні бачать світ інакше внаслідок травматичного досвіду, який пережили. Гучні звуки, неочікувані жести чи навіть деякі вправи із самодопомоги можуть стати для них тригером. Тож у школі вони потребують не лише знань, а й простору, де безпечно. Кожен учитель має силу створити такий простір. Для цього потрібно лише трохи більше уваги, терпіння та емпатії

Поради щодо травмачутливості для вчителів, батьків і опікунів є у посібнику від МОН і психологині Світлани Ройз, створеному в межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?». Переглянути за посиланням.

Поради вчителям молодших класів
"Як організувати безпечний освітній процес"

1. Не перевантажувати дітей. Велике розумове навантаження, підготовка до школи, різноманітні гуртки, додаткові заняття, тривалі репетиції до свят замість гри або прогулянки спричиняють перевтому дітей, яка впливає на ефективність їхнього розвитку та стан здоров'я - з'являються відхилення у фізичному та психічному здоров'ї молодших школярів. Коли діти часто перевтомлюються, у них нерідко з'являються ознаки стресу.

2. Стадії психологічної втоми дитини: Стомленість. Утома. Перевтома

Ознаки втоми:

• неуважність
• розсіяність
• млявість
• погана пам'ять
• повільне запам'ятовування матеріалу
• порушення сну
• безсоння
• втрата апетиту
• знижується продуктивність праці
• швидкість і якість роботи
• порушується дисципліна
• підвищується інертність у динаміці нервових процесів
• знижується чутливість
• порушується увага, пам'ять, інтелектуальні функції
• погіршується навчальна та загальна мотивація.

3. Також важливо: забезпечувати умови для безпечного (безстресового) освітнього процесу. Педагогічні працівники мають постійно боротися з утомою дітей, регламентувати граничне навантаження під час занять та неухильно дотримуватися психофізіологічних і санітарно-гігієнічних вимог під час організації освітньої процесу з дітьми.
Важливо! Тривала бездіяльність дітей, неорганізованість вчителем освітнього процесу також спричиняє утому дітей з усіма наслідками, які витікають із цього.

4. Зміна видів діяльності - важлива умова для безпечного освітнього процесу. При цьому дотримуватися тривалості занять у вікових групах: 1 клас - 35 хв. 2-4 клас - 40 хв.
Важливо! Якщо кімнату, де навчаються діти не провітрювати протягом дня, кількість вуглекислого газу перевищує норму у 20-25 разів. Діти стають млявими, сонливими, в них з'являється головний біль, вони швидко стомлюються Це викликає спазмування кровоносних судин, у дітей настає кисневий голод. Окрім цього, діти мають щодня перебувати на свіжому повітрі не менше чотирьох годин. Потрібно нагадувати дітям про це.

5. Контроль рівня шуму. Тривалий шум підвищує тиск, змінює ритм дихання, притлумлює гостроту слуху й уповільнює психічні реакції будь-якої людини. А в дітей молодшого шкільного віку орган слуху має підвищену вразливість. Тому шум не лише знижує слух, а й спричиняє втомлюваність і негативні емоції. Педагоги мають щоденно підтримувати позитивну емоційну атмосферу у класі. Під час освітньої роботи не змушувати дітей довго чекати, не зловживати регламентацією їхньої діяльності.

Рівень шуму у класі

6. Забезпечення оптимальної рухової активності школярів молодших класів упродовж дня.
Низька рухова активність (гіподинамія) - призводить до прикрих наслідків:

• зниження показників зросту, ваги, функціональних можливостей організму; порушення функцій і структури внутрішніх органів, регуляції обміну речовин та енергії;
• зниження рівня опірності організму несприятливим умовам довкілля тощо;
• спостерігається зниження можливостей організму дитини відновлювати працездатність, що негативно позначається на її навчально-пізнавальній діяльності;
• спостерігається: млявість, сонливість, поганий настрій, дратівливість, загальне нездужання, утома, зниження апетиту, порушення сну, зниження працездатності.

Вправа «Іграшкові герої»

в роботі з дітьми, які постраждали від домашнього насильства

Сьогодні ми поповнимо свою професійну скарбничку. І наразі у нас нова вправа для дітей. Це вправа «Іграшкові герої». Вона є терапевтичним методом, який допомагає дітям, які постраждали від домашнього насильства виразити свої емоції, подолати страхи та відновити відчуття безпеки. Використання фігурок чи іграшок для створення метафоричних ситуацій, що допомагають дитині працювати зі своїми переживаннями.

Мета вправи:

Створити безпечний простір для вираження емоцій.

Допомогти дитині опрацювати травматичний досвід через гру.

Розвинути навички вирішення проблем та відновлення відчуття контролю.

Покращити самооцінку через ідентифікацію з позитивними героями.

Для проведення вправи вам знадобляться:
різні іграшкові фігурки (люди, тварини, супергерої, казкові персонажі).

додаткові аксесуари: будиночки, дерева, меблі, транспорт, ігрові килимки.

Етапи вправи:

1. Знайомство з іграшками:
· дитина обирає одну чи кілька фігурок, які їй найбільше подобаються;

· запропонуйте дати іграшкам імена та визначити їхні "характери" або "сили".

2. Побудова сценарію:

· запропонуйте дитині придумати історію, в якій іграшкові герої вирішують якусь складну ситуацію;

· сценарій може відображати конфлікт, схожий на пережитий досвід дитини, але в символічній формі.

3. Розв’язання проблеми:

· запитайте дитину, як герої можуть допомогти один одному або знайти вихід із ситуації;

· акцентуйте увагу на позитивних діях, які ведуть до вирішення проблеми.

4. Рефлексія:

· обговоріть з дитиною історію, звертаючи увагу на почуття, які виникли в процесі гри;

· похваліть її за креативність і наголосіть на позитивних рисах її обраного героя.

Приклади запитань для обговорення:

Що тобі сподобалося в цій історії?

Як герой справляється зі складнощами?

Що ти відчуваєш, коли граєш за цього героя?

Як ти можеш використати здібності свого героя в реальному житті?

Чому вправа працює?

символічне мислення: через гру діти краще опрацьовують свої емоції, ніж через прямі запитання чи розмови;

перенесення: ідентифікація з героєм дозволяє дитині подолати безпорадність і знайти ресурси для вирішення своїх внутрішніх конфліктів;

безпечна дистанція: використання іграшок допомагає дитині обговорювати складні теми, не відчуваючи прямої загрози.